«ћ?на

Ќ?ѕ?–?ћќ?Ќј “?–»“ќ–?я –?¬ќЋё??ѓ

9 жовтн¤ 2001р. виповнюЇтьс¤ 34-т¤ р?чниц¤ загибел? ?рнесто „е vевари

ќлександр ’оменко,†"«ћ?Ќј",†2001-07-19 13:58:00

¬??Ќј…??ЌЌя Ѕ?ќv–ј‘?ѓ

як знати, його житт¤ чи ненайкраще у двадц¤тому стол?тт? надаЇтьс¤ дл¤ творенн¤ б?ограф?чного роману. ‘акти, под?њ, окрем? п?дробиц? житт¤ кубинського аргентинц¤ вже стали основою дл¤ незчисленноњ к?лькост? ?грових та документальних ф?льм?в (та обставина, що з усього цього безмежж¤ украњнському телегл¤дачев? продемонстрували лише низько¤к?сну пропагандистську стр?чку, в ¤к?й ќмар Ўариф у рол? „е грабуЇ б?дних сел¤н, п?дписуЇ смертн? вироки ? з величезною насолодою власноручно розстр?люЇ беззбройних людей, теж про щось-таки св?дчить), публ?цистичних книг, пол?толог?чних досл?джень, а також твор?в суто художньоњ л?тератури - згаЇмо лише чудове опов?данн¤ ’ул?о ортасара "¬озз'Їднанн¤", наприклад. ?оден ?нший пол?тичний д?¤ч у стор?чч?, що минаЇ, - а серед них були велик? добротворц? ? велик? злочинц?, авантюрники, шукач? пригод ? конформ?сти, л¤клив? спогл¤дальники апокал?птичних збурень - не виповнив своЇ ?сторичне "тут-?-тепер-перебуванн¤" наснажен?стю наст?льки загострено персонал?стичною, щоб тотальн?сть його внутр?шнього св?ту (терм?н "тотальн?сть" тут використовуЇтьс¤ невипадково: саме „е волод?в подивуг?дною здатн?стю ?нтегрувати в завершений ? самодостатньо-ц?л?сний континуум власноњ екзистенц?њ все р?зноман?тт¤ своњх конкретних буттЇво-?нтелектуальних оприсутнень), ? дл¤ сучасник?в, ? дл¤ наступних покол?нь збер?гала власне позитивне ц?нн?сне навантаженн¤, нав?ть ? втрачаючи безпосередню пов'¤зан?сть з певною ?деолог?чною позиц?Їю.

Ќе йдетьс¤, отже, нараз? лише про те, що на тепер?шн?й пол?тичн?й карт? св?ту виразно виокремлюЇтьс¤ т. зв. "геваристи" (перуанський ћ–“ј, б?йц? ¤кого захопили 1996-го року посольство япон?њ в Ћ?м?, Ї орган?зац?Їю ув?ч геваристською), под?бно до того, ¤к ?снують троцьк?сти, маоњсти чи кейнс?анц?. "?ух „е vевари" - формула з модного нин? пЇлЇв?нського роману - означуЇ в сучасн?й реальност? ?нтенц?ю беззаперечно виразну, хоча, можливо, ? вербально неоформлену, в межах ¤коњ подивуг?дним чином Їднаютьс¤ взаЇмовиключн? протилежност?. ультове ставленн¤ л?вих до ц?Їњ постат? зрозум?ле ? не потребуЇ докладного анал?зу, але ось факти з дещо ?ншого р¤ду - перел?ку: прихильну оц?нку д?¤льност? „е vевари п?д час свого в?зиту на убу ?ван-ѕавло ??, його портрети в?днаходимо в друкованому орган? ”Ќ—ќ - часопис? "Ќац?онал?ст", "кавказським „е" називають Ўам?л¤ ЅасаЇва ? т. ?н. «найом?, напевно, кожному обриси худорл¤вого обличч¤ в берет? з п'¤тикутною з?ркою (стил?зована фотограф?¤ ј. орди, що њњ часто використовують ¤к елемент найр?зноман?тн?шоњ пол?тичноњ символ?ки, а останн?м часом - також на етикетках пл¤шок гор?лки та пива) в багатьох випадках вже стала звичайн?с?ньким товарним знаком - "брендом", призначенн¤ ¤кого - привернути увагу потенц?йного покупц¤. јле чому цю увагу таки вдаЇтьс¤ привернути? „ому н?хто, окр?м фах?вц?в-?сторик?в, не вп?знаЇ на фото Ћоуренса јрав?йського - людину з не менш карколомною б?ограф?Їю? ?о того ж сл?д врахувати ? ту обставину, що реальн? (п?дкреслюЇмо - реальн?) насл?дки в?йськово - пол?тичноњ д?¤льност? легендарного команданте команданте були не надто вагомими. “ак, в?н був одним з вожд?в кубинськоњ гер?льњ проти Ѕат?сти, але в?н був ?ноземцем на цьому остров? (громад¤нство уби в?н отримав вже п?сл¤ перемоги революц?њ), ? за р?внем свого авторитету в?н поступавс¤ ?ншим кер?вникам повстанц?в - ‘?делю та –аулю астро, ам?ло —ьЇнфуегосу. …ого плани пришвидшенноњ ?ндустр?ал?зац?њ уби ? сторенн¤ автарк?чно-незалежноњ в?д сус?д?в (у першу чергу - —Ўј) економ?ки так ? не були вт?лен? в житт¤. ќкрема розмова - про експедиц?њ, ¤к? „е vевара очолював особисто: операц?¤ в онго зак?нчилась повним провалом, бол?в?йська епопе¤, незважаючи на те, що вона стала одним ?з центральних м?ф?в доби, в план? суто практичному теж була неусп?шною. онтинентальна в?йна проти ?мпер?ал?зму, на початок ¤коњ в?н так розаховував, н? тод?, наприк?нц? 60-х, н? тепер, наприк?нц? 90-х, так ? не зматер?ал?зувалас¤. «алишившись без п?дтримки м?сцевоњ промосковськоњ компарт?њ, заг?н „е vевари був досить швидко знищенний в?йськовими (взагал?, бол?в?йц?, на в?дм?ну в?д колумб?йц?в, гватемальц?в, перуанц?в, не витвор?ли м?цних традиц?й партизанськоњ боротьби, обмежившись у цьому план? досить-таки неусп?шними спробами). ? хоча зараз в Ѕол?в?њ ?снуЇ невилика група п?д назвою Ќац?онально-визвольна арм?¤ (загальною чисельностю десь до ста чолов?к), члени ¤коњ вважають себе продовжувачами гер?льњ „е vевари, але вести мову про ¤кийсь њњ вплив на пол?тичне житт¤ крањни - безсенсово.

јле, попри все це, в добу, чи не найхарактерн?шою особлив?стю ¤коњ Ї, за ќ.ћандельштамом, катастроф?чна загибель б?ограф?њ, б?ограф?њ ¤к ¤вища онтолог?чного, буттЇво - закор?неного (якими Ї б?ограф?њ тов. ј.ћ?ко¤на, ¬. уйбишева, ј.?данова? ” них в?дсутн? б?ограф?њ, у них Ї лише перел?к парт?йно - адм?н?стративних посад, ¤к? вони об?ймали. ўо залишаЇтьс¤ в б?ограф?њ прем'Їр-м?н?стра ’. середньостатистичноњ Ївропейськоњ крањни ”.? ‘уршети ? "зустр?ч? з ?ноземними делегац?¤ми"), „е vевара збер?гаЇ свою ?ндив?дуальн?сть, ? то не лише ¤к партизанський ватажок (це - найлегше: в так?й ситуац?њ сама специф?ка "?снуванн¤ на меж?", меж? житт¤ ? смерт? спри¤Ї тому, що особист?сть в?днаходить у соб? здатн?сть протисто¤ти тиску "в?дчуженого св?ту"), але ? ¤к державний функц?онер - директор Ќац?онального банку уби, м?н?стр њњ промисловост?, кер?вник ?ентральноњ ради плануванн¤ ? т.?н. ѕерефразовуючи вс?м в?домий висл?в украњнського ф?лософа, можна сказати, що бюрократичн? ?нституц?њ "ловили його, але не вп?ймали". ѕошуки по¤сненн¤ цього феномена з необх?дн?стю вивод¤ть нас ? на латиноамериканськ? контексти т?Їњ доби (анти?мперал?стична спр¤мован?сть наймасов?ших пол?тичних рух?в у цьому рег?он?, њх "емансипац?йна" - в ћарксовому розум?нн? цього пон¤тт¤ - ви¤скравлен?сть - ц? характеристики залишаютьс¤ дом?нантними майже з час?в —.Ѕол?вара), ? на специф?ку "особистоњ ?нтелектуальноњ ?стор??" „е vевари, про подробиц? ¤коњ в "оф?ц?йн?й" рад¤нськ?й б?ограф?њ „е (вона належить перу кадеб?ста ….Ћаврецького) майже н?чого не пов?домл¤лос¤. ? на те були своњ причини: команданте не в?дзначавс¤ особливою "?деолог?чною цнотлив?сттю", був добре знайомий з роботами Ћ.“роцького, v.ћаркузе (його "–ад¤нський марксизм" сто¤в на б?бл?отечн?й полиц? „е vевари в його гаванському будинку), ћао, –.vарод?, «.‘ройда.

„е також був одним з найкращих дл¤ свого часу знавц?в та ?нтерпретатор?в творчост? ?.-ѕ.—артра, з ¤ким в?н був знайомий особисто. ј сл?д нагадати, що —артр, незважаючи на всю його л?визну, в —–—– сприймавс¤ ¤к ворог: в?н був автором гостро антистал?н?стськоњ (у нас њњ називали антирад¤нською) п'Їси "Ѕрудними руками", р?шуче виступав проти рад¤нськоњ окупац?њ „ехословаччини у 1968-му р. ? п?дтримував р?зних "екстрем?ст?в", ¤к? псували "совку" всю його добре налагоджену зовн?шньопол?тичну гру. Ќапевне, саме знайомство з ?де¤ми французського ф?лософа зумовило ту суто екзистенц?ал?стську наснажен?сть ? його ф?лософсько-публ?цистичноњ спадщини, ?, власне, самого його ?снуванн¤ ¤к буттЇвого факту, що вона так часто залишаЇтьс¤ поза увагою численних "геварист?в".

?л¤ п?дтвердженн¤ вищенаведеноњ тези досить послатис¤ хоча б ? на есей „е vевари "—оц?ал?зм ? людина на уб?" (1965). јле ни лише на нього: коли в своЇму посланн? до "“риконтиненталю" „е говорить про "траг?чну самотн?сть в'Їтнамськоно народу", то тут маЇмо справу з "пол?тичною конкретизац?Їю" суто екзистенц?ал?стськоњ мислительноњ категор?њ "самотност?" ("закинутост? в св?т", "бутт¤ - без - захисту - в - максимально - ризикованному - ризику"). "Ћюдина - це тривога" - сл?дом за 'Їркегором та —артром м?г би сказати „е, але його "тривога" була позначена наскр?зною та всеохопною ?сторичн?стю, уреальнюючи безперервну напругу утоп?чноњ перспективи. „е "в?дкриваЇ" дл¤ себе утоп?ю, але утоп?ю ¤к трансцедентуванн¤ на¤вного, утоп?ю не в њњ завершеност?, а в њњ ставанн? та зростанн?, ? через цю "в?дкрит?сть" виходить на витворенн¤ такоњ конф?гурац?њ власного "тут-?-тепер-перебуванн¤", ¤ке вже не надаЇтьс¤ до ?нтеграц?њ в унормований св?т репресивноњ —истеми. ћало сказати: в?н витворив м?ф про власну "життЇву пригоду", про власну ?ндив?дуальну ?стор?ю. ѕод?бн? м?фи витворили —тал?н ? v?тлер, ћуссол?н? ? ѕерон. Ќайголовн?ше, що з усих цих "харизмат?в" „е vевара - Їдиний, хто збер?г нев?дчуженим сенс власного ?снуванн¤. ’аризмат?в та м?фотворц?в у цьому стол?тт? було б?льш н?ж достатньо. ?ндив?дульностей - л?чен? одиниц?.

EL CHE DE AMERICA

"„е, що належить јмериц?" - так називали його друз?, п?дкреслюючи цим, що в?н не лише бол?в?йський, чи гватемальський, чи кубинський революц?онер, що в?н найперше - "людина јмерики" (нараз? - Ћатинськоњ, виключаючи —Ўј, ¤к? сформувалис¤ на ?нш?й культурн?й традиц?њ). ?е в?дчутт¤ континентальноњ Їдност?, сп?льност? континентальноњ ?стор?њ та континентальноњ дол?, ¤ке в своњй пол?тичн?й практиц? уреальнював „е vевара, а у вим?рах суто поетичних - ѕабло Ќеруда (один з найулюблен?ших поет?в дл¤ „е), за великим рахунком ? визначило координати його св?тогл¤дних шукань. ўе в ѕеру, св¤ткуючи св?й 24-й день народженн¤, в?н за¤вив, що "латиноамериканський под?л на примарн? та невизначен? нац?њ повн?стю ф?ктивний. ћи ¤вл¤Їмо собою Їдину расу метис?в, ¤ка в?д ћексики до ћагеллановоњ протоки маЇ ¤вн? ознаки етнограф?чноњ Їдност?. —кидаючи з себе кайдани жалюг?дного пров?нц?ал?зму, ¤ б?дн?маю тост за ѕеру та за ќб'Їднану јмерику".

¬певненн?сть в однор?дност? континенту, ¤кий, на переконанн¤ „е, мав ? сп?льн? проблеми, ? сп?льного ворога, лише зм?цнила його мандр?вка у пошуках майбутнього м?сц¤ роботи (в?н побував у “рин?дад?, vайан?, „ил?, ѕеру, олумб?њ, ¬енесуел?), ? „е vевара остаточно "обираЇ революц?ю". "я сам б?жу - в той б?к, куди стр?л¤ють", - скаже в?н дещо п?зн?ше своњй перш?й дружин? ?льд? vадеа. 1952-го року стр?л¤ти розпочали в Ѕол?в?њ, але тамтешн?й ур¤д, зл¤кавшись можливоњ ?нтервенц?њ ¤нк?, почав спускати процес на гальмах. „е продовжуЇ шукати "справжню революц?ю", ?, здаЇтьс¤, в?н њњ знаходить: 1953-го року в vватемал? до влади приходить л?вонац?онал?стичний ур¤д ѕрезидента ’акобо јрбенса. ” крањн?, ¤ка до того часу була звичайн?с?нькою "банановою республ?кою", розпочинаютьс¤ радикальн? зм?ни: в?дбуваЇтьс¤ аграрна реформа ? (а це найголовн?ше) нац?онал?зуЇтьс¤ майно американськоњ "ёнайтед фрут компан?", ¤ка прот¤гом к?лькох дес¤тил?ть була реальним господарем крањни, контролюючи в н?й майже вс? ф?нансов? потоки (певним аналогом ц?Їњ "славноњ" орган?зац?њ на украњнських обширах Ї московський "vазпром"). ѕод?бного нахабства до того часу —Ўј ще не бачили, тому заходи почали вживатис¤ "адекватн?": з територ?њ сус?днього vондурасу на vватемалу напала озброЇна та вишколена ?–” арм?¤ найманц?в, "нерозп?знан? л?таки" ?з зафарбованною в?йськовою символ?кою бомбардували гватемальськ? м?ста (1994-го под?бн? ж "нерозп?знан? л?таки" бомбардували vрозний, а рос?йськ?й в?йськовий м?н?стр "ѕаша ћерседес" переконував публ?ку, що "дудаЇвськ? бойовики сам? ?м?тують вибухи житлових будинк?в"). —проби ’. јрбенса вплинути на —Ўј за допомогою ќќЌ були безрезультатними, а на пр¤мий в?йськовий конфл?кт ?з п?вн?чноамериканц¤ми в?н не наваживс¤. ўе до пад?нн¤ революц?йного ур¤ду „е робив в?дчайдушн? спроби ¤кось орган?зувати оборону столиц? крањни в?д ав?аудар?в, але кардинально зм?нити в?н вже н?чого не м?г. ?м?грувавши п?сл¤ поразки јрбенса до ћексики, „е vевара знйомитьс¤ там з кубинськими пол?тем?грантами, а пот?м ? з њх кер?вником - ‘?делем астро, ¤кого зовс?м нещодавно перед тим випустили з бат?ст?вськоњ в'¤зниц? (хрестомат?йний еп?зод кубинськоњ ?стор?њ з? штурмом казарм ћонкада).

Ќа той час „е vевара вже вважав себе марксистом ? комун?стом, а астро ще був радикальним буржуазним пол?тиком, одним з кер?вник?в ѕарт?њ кубинського народу (т. зв. ѕарт?њ ортодокс?в). ¬?н, за його власним визнанн¤м, спробував було здолати таку вершину, ¤к " ап?тал" арла ћаркса, але зупинивс¤ лише на 370-т?й стор?нц?. „е, отже, зац?кавив ‘?дел¤ та ?нших кубинц?в саме ¤к посл?довний анти?мпер?ал?ст ? теоретик континентальноњ боротьби, тому в?н, аргентинець за походженн¤м, ? був запрошений вз¤ти участь в експедиц?њ на убу (зазвичай латиноамериканськ? революц?онери на той час р?шуче в?дкидали саму можлив?сть участ? ?ноземц?в у вир?шенн? внутр?шн?х справ њхн?х крањн).

”часть „е vевари в партизанськ?й епопењ —ьЇрра-ћаестра достатньо добре висв?тлена ?, сказати б, м?фолог?зована. ¬?н стаЇ одним з кер?вник?вник?в гер?льњ (але, звичайно, не "другим п?сл¤ ‘?дел¤", ¤к стверджують де¤к? надто екзальтован? його прихильники), на чол? ¬осьмоњ колони повстанц?в з бо¤ми проходить через весь остр?в ? в?дкриваЇ другий фронт в горах ?скамбра¤. Ќа початку 1959-го його б?йц? беруть штурмом м?сто —анта- лара, ? другого с?чн¤ колона п?д кер?вництвом „е входить у vавану. —пец?альним декретом його проголошують громад¤нином уби (другий випадок за всю ?стор?ю крањни, у першому випадку кубинцем став один ?з кер?вник?в в?йни за незалежн?сть). „е ¤к представник новоњ уби багато мандруЇ, зустр?чаЇтьс¤ з л?дерами крањн "третього св?ту", представл¤Ї остр?в в ќќЌ. јле головне дл¤ нього у цей час - пошуки т?Їњ пол?тичноњ сили, на ¤ку б уба могла спертис¤ у своЇму протисто¤нн? —Ўј. ? на те були своњ об'Їктивн? причини: "?¤дечко —ем", ¤кий наприпочатку революц?њ поставивс¤ до нењ досить прихильно, вважаючи, що Ѕат?ста себе справд? дискредитував, а новий ур¤д посто вимушений буде проводити проамериканську пол?тику, був вражений тим, що п?д час проведенн¤ аграрноњ реформи були нац?онал?зован? плантац?њ, ¤к? належали американським компан?¤м. "’?д у в?дпов?дь" не забаривс¤: Ўтати р?зко скоротили ?мпорт кубинського цукру, позбавивши остр?в валютних надходжень. ‘?дель та його ур¤д вимушен? були звернути св?й погл¤д в б?к —–—– та його союзник?в.

?о реч?, великою неправдою Ї твердженн¤ про те, що ћосква п?дтримувала протибат?ст?вську гер?лью. ѓњ, гер?льњ, орган?затором був "–ух 26 липн¤", н?¤к з ћосквою не пов'¤заний, а промосковська Ќародно-соц?ал?стична парт?¤ уби в?д?гравала в революц?њ в?дверто другор¤дну роль (вона нав?ть сп?вроб?тничала з Ѕат?стою прот¤гом першого пер?оду його правл?нн¤ у 40-в? роки). ” цьому сенс? ц?кавими Ї спогади ч?льного рад¤нського партфункц?онера v. орн?Їнка: "Ќа зас?данн? в ћоскв? в с?чн? 1959-го ’рущов запитував: "’то вони так??" јле н?хто не в?дпов?в на його питанн¤Е —правд?, ми не знали, хто так? кубинськ? повстанц?". јле, д?ючи за принципом "ворог мого ворога - м?й друг", ’рущов вир?шив "усиновити" кубинську революц?ю: —–—– почав закуповувати у астро цукор, надав йому техн?чну та в?йськову допомогу. ѕрот¤гом певного пер?оду „е також разраховував на те, що за допомогою р¤д¤нських кредит?в та рад¤нських фах?вц?в (а „е vевара на той час об?ймав посаду м?н?стра промисловост?) йому пощастить перебудувати кубинську економ?ку на соц?ал?стичних засадах та провести швидку ?ндустр?ал?зац?ю до того часу майже суц?льно аграрного острова. ќднак незабаром в?н починаЇ розум?ти, що —–—– дбаЇ виключно про власн? ?нтереси, що уба - це лише розм?нна монета у гр? великих св?тових потуг.

¬?зит до –ад¤нського —оюзу також ¤вно не спри¤в посиленню промосковських симпат?й: „е був вражений величезним розривом у р?вн? житт¤ партноменклатури та труд¤щих. Ќа одному з урочистих прийом?в в?н шокував своњх рад¤нських колег запитанн¤ми: "ј що, тут пролетар?ат теж њсть ?з французькоњ порцел¤ни?". арибська криза 1962-го року остаточно про¤снила дл¤ „е vевари ситуац?ю: —–—– п?шов на домовлен?сть ?з Ўтатами ? забрав ракети, ¤к? охорон¤ли убу, нав?ть не попередивши астро. ¬се це наклалос¤ ? на суто економ?чн? труднощ?: рад¤нська допомога ви¤вилась не такою великою, ¤к на нењ розраховували, ¤к?сть значноњ к?лькост? поставок з —–—– „е vевара оц?нював ¤к "гн?й".

«рештою, в?н доходить висновку, що нов? рад¤нськ? "друз?" уби багато в чому не надто в?др?зн¤ютьс¤ в?д њњ давн?х американських ворог?в. 24-го лютого 1965-го року у своЇму виступ? на ?ругому економ?чному сем?нар? афро-аз?атськоњ сол?дарност? в јлжир? в?н пр¤мо звинувачуЇ "—х?дний блок" в ?мпер?ал?зм?: "ћи повинн? домовитись про те, що соц?ал?стичн? крањни, в певному сенс?, Ї сп?вучасниками ?мпер?ал?стичноњ експлуатац?њЕ —оц?ал?стичн? крањни мають моральний обов'¤зок л?кв?дувати свою мовчазну сп?впрацю з експлуататорськими крањнами «аходу". ?е вже було занадто, тому ћосква ч?тко дала зрозум?ти ‘?делю астро, що надал? вона под?бного терп?ти не буде. Ѕезперечно, це було останньою краплею: „е переконуЇ астро, що без революц?йного союзника на континент? уба приречена на пост?йне балансуванн¤ м?ж ?мпер?ал?змами —–—– та —Ўј.

Ќастав час розпочинати гер?лью в "св?товому сел?". ѕершою спробою (в?дверто невдалою) була кубинська в?йськова експедиц?¤ в онго з метою п?дтримки боротьби спадкоЇмц?в ѕатр?са Ћумумби, але м?сцев? партизани повн?стю розчарували кубинського команданте: њх св?дом?сть ще перебувала на р?вн? родо-плем?нному, вони не мали жодного у¤вленн¤ про дисципл?ну ? т. ?н. «рештою, група п?д кер?вництвом „е вимушена була залишити јфрику. „е vевару знову кличе його дол¤, його Ћатинська јмерика. ¬?н готуЇ континентальну гер?лью, на роль бази дл¤ ¤коњ вони з ‘?делем обирають Ѕол?в?ю (там зовс?м нещодавно в?дбувс¤ черговий в?йськовий переворот ? до влади прийшов реакц?йний режим). —тратег?чною метою „е було влаштувати американц¤м "два, триЕ багато ¬'Їтнам?в": ¤кщо вони ледве можуть дати соб? раду ?з одним ¬'Їтнамом, то дек?лька в?йськових кампан?й одночасно њх економ?ка вже точно не витримаЇ (??каво, а ¤кби –ос?¤ мала нин? не одну лише „ечню, а й партизанськ? в?йни в “ув?, Ѕашкир?њ, алмик?њ, “атарстан?, ¤кби народи ѕ?вноч? - ¤кути, евенки, чукч? - в?дмовилис¤ б пов?льно помирати в?д рос?йськоњ гор?лки та рос?йського "vазпрому", чи довго б протрималас¤ б ц¤ "залишкова ?мпер?¤"?). Ѕол?в?ю кубинц? обрали найперше через њњ зручне м?сцерозташуванн¤ (ц¤ крањна межуЇ з јргентиною, Ѕразил?Їю, „?л?, ѕеру та ѕарагваЇм), отже полум'¤ партизанськоњ в?йни з нењ може перекинутись на весь континент. ќсь тод? —получен? Ўтати ? змушен? будуть вдатис¤ до пр¤моњ в?йськовоњ ?нтервенц?њ, а це вже стане "початком њхнього к?нц¤".

Ќа початку 1966-го в Ѕол?в?ю починають прибувати партизани. «'¤вл¤Їтьс¤ ? „е vевара (дл¤ цього в?н до невп?знанност? зм?нюЇ свою зовн?шн?сть). ¬ долин? р?чки Ќь¤нкауасу купуЇтьс¤ ферма - майбутн¤ база дл¤ табору. јле „е розум?Ї, що без п?дтримки м?сцевих комун?ст?в гер?ль¤ не матиме усп?ху. ¬?н вступаЇ в контакт з функц?онерами промосковськоњ компарт?њ, але вони не можуть вир?шити питанн¤ про п?дтримку майбутньоњ партизанськоњ в?йни самост?йно, без консультац?й з? своњми "спонсорами", тобто ћосквою. Ќу а ћоскваЕ на що вона могла розраховувати в раз? перемоги „е? Ќа те, що в?н ¤к л?дер переможноњ революц?њ стане розпов?дати на весь св?т про становище роб?тник?в в —–—– та про сп?вучасть соц?ал?стичних крањн в ?мпер?ал?стичн?й експлуатац?њ? ? н?хто ? н?що його вже стримати не зможе? Ќ?, тов. ЅрЇжнЇв мав ц?лу купу власних проблем, ¤к внутр?шн?х (украњнц?, литовц?, естонц? протестували проти русиф?кац?њ, кримськ? татари вимагали поверненн¤ до риму), так ? зовн?шн?х ( итай, јлбан?¤, „ехословаччина), тому створенн¤ дл¤ себе власними руками ще одн?Їњ проблеми зовс?м не входило в його плани. “ому ћосква дала "бол?в?йським товаришам" ч?тку й однозначну вказ?вку: гер?лью „е vевари не п?дтримувати. ?е однозначно дор?внювало смертному вироку: без п?дтримки м?сцевих парт?йних ком?тет?в, без розгалудженоњ мереж? зв'¤зк?в у вс?й крањн? партизани були приречен? (ўоправда, наприк?нц? 70-тих ћосква таки надала п?дтримку н?карагуанським повстанц¤м, але там була ?нша ситуац?¤: санд?н?сти однозначно ор?Їнтувалис¤ на убу, а астро на той час вже м?цно "сид?в на голц?" рад¤нських поставок, тому оч?кувати на неприЇмност? у раз? перемоги ќртеги Ѕ?локам'¤н?й не доводилос¤). „е ще намагаЇтьс¤ роз?рвати це фатальне коло, але американськ? ?нструктори вже п?дготували м?сцевих "рейнджер?в" дл¤ боротьби з його загоном. 8-го жовтн¤ 1967-го року поранений „е потрапл¤Ї в полон, а 9-го в?йськов? вбивають його в селищ? ?гера: сп?впрац¤ двох —истем ? на цей раз п?дтвердила свою ефективн?сть.

‘ранцузький письменник ? репортер газети "ѕар?зьЇн" ?ан ормьЇ у своњй найнов?ш?й книз? "„е vевара" ц?лком п?дставово зауважуЇ: "„е турбував надто сильно ¤к правих, так ? л?вих. …ого затисли в лещата м?ж двома велетн¤ми. ?–” та ?Ѕ полювали (з р?зних причин) на одну й ту ж дичину. ?–” в?дверто, з бол?в?йськими рейнджерами, ¤ких воно п?дготувало, а в зат?нку - ?Ѕ, перешкоджаючи доступу пов?тр¤, аби в?н задихнувс¤.

Ћј“»Ќќјћ?–» јЌ—№ ? «ќ–? Ќј ” –јѓЌ—№ ќћ” ’”“ќ–?

¬же нав?ть звичайн?с?ньке перерахуванн¤ основних дат пол?тичноњ д?¤льност? ?рнесто „е vевари (1956-1958 - участь у революц?йно-визвольн?й в?йн? на уб?; 1959 - призначенн¤ директором Ќац?онального банку уби; 1961 - м?н?стром промисловост?; 1962 - початок п?дготовки контенинтальноњ гер?льњ; 1965 - виступ в јлжир? з р?зкою критикою пол?тики ћоскви; 1966 - початок бол?в?йськоњ епопењ; 9 жовт¤ 1967 - загибель „е) зазвичай викликатиме в украњнц¤ лише рефлекс?њ про парадокси св?то?сторичноњ хронолог?њ. ”крањнська темпоральн?сть натод?, ¤к знати, мала зовс?м ?нш? вим?ри, зовс?м ?ншу ¤к?сть та зовс?м ?нше наповненн¤. ?нод? нав?ть важко пов?рити, що, зрештою, все в?дбувалос¤ таки на одн?й ? т?й же планет?. ?руга половина 50-тих дл¤ ”крањни - це перш?, ще зовс?м несм?лив? ознаки дестал?н?зац?њ, обережно-обачний ? л¤кливий "реаб?л?танс": ?з в'¤зниць та засланн¤ повертаютьс¤ недонищен? культурн? д?¤ч? доби "–озстр?л¤ного ¬?дродженн¤" (Ѕ. јнтоненко-?авидович, «. “улуб), у фахових виданн¤х вже можна вр¤ди-годи натрапити на позитивн? згадки про так? постат?, ¤к ћ. ул?ш, v. осинка чи ¬. ѕол?щук, хоча ?мена ’вильового, Ўумського, ќсьмачки все ще залишаютьс¤ "табуйованими". ѕочаток 60-тих - формуванн¤ потужного руху "ш?стдес¤тник?в", кињвський луб творчоњ молод?, поез?¤ ¬. —имоненка. 1965-тий - перша хвил¤ масових арешт?в (ћ. ќсадчий, ѕ. «аливаха, брати vорин?, ¬. ћороз), прем'Їрний показ ф?льму —. ѕараджанова "“?н? забутих предк?в" ? виступ на ньому ?вана ?зюби з протестом проти репрес?й. 1966-1967 рр. - бурхливий розвиток украњнського самвидаву, дисидентськ? матер?али з ”крањни широко друкуютьс¤ на «аход? ? т. ?н.

?л¤ мешканц?в далекого п?вденного острова, ¤кий переживаЇ апогей свого протисто¤нн¤ ?з могутн?м п?вн?чним сус?дом (1961 року в?дбуваЇтьс¤ вторгненн¤ п?готовлених американц¤ми "опозиц?онер?в" на ѕлай¤-’?рон, морська блокада уби ледве не спричинила початок третьоњ св?товоњ в?йни) вищепо?менован? "еп?зоди украњнських будн?в" видавалис¤, напевне, ¤кимись картинами з житт¤ марс?ан. як, до реч?, ? дл¤ украњнц?в - кубинськ? над?њ на згортанн¤ –ад¤нським —оюзом "пол?тики мирного сп?в?снуванн¤ двох систем", пов'¤зан? з приходом до влади нового кер?вника —–—– - Ћ. ЅрЇжнЇва. –?зноспр¤мован?сть "конкретно-нац?ональних темпоральностей" п?дсилювалас¤, ¤к багатьом видавалос¤ тод? ? видаЇтьс¤ тепер, повним взаЇмозапереченн¤м ?деолог?чно-св?тогл¤дних ор?Їнтац?й. “а й з точки зору фактограф?чноњ, ?сторико-документал?стськоњ, важко серед тогочасного украњнського "безчасс¤" пом?тити ¤к?сь конкретн? сл?ди зац?кавленн¤ хоча б тими текстами „е, ¤к? - нехай ? з цензурними купюрами - таки публ?кувалис¤ ћосквою у рос?йських перекладах (справд? чудова поез?¤ ?. ѕавличка, присв¤чена пам'¤т? команданте, - швидше той вин¤ток, ¤кий т?льки п?дтверджуЇ правило).

¬?йськово-тактичн? концепц?њ "художника гер?льњ" (так називав його ‘?дель астро) п?д ту пору вже могли серйозно вплинути на позиц?њ визвольного руху в ”крањн?. ѕо¤сненн¤ цьому - ц?лком очевидн?. ¬ —х?дн?й ”крањн? вс?х "художник?в" под?бного штибу vѕ” повиловлювало та пов?дстр?лювало ще в к?нц? 20-тих - на початку 30-тих, готуючись до проведенн¤ спецоперац?њ "vолод - 33" (таЇмний розстр?л у 1929-му легендарного партизанського командира ёрка “ютюнника, ¤кий до того викладав "стратег?ю ? тактику громад¤нськоњ в?йни" в ’арк?вськ?й школ? червоних старшин ? ц?лком реально м?г би перетворитис¤ з "теоретика" на "практика" - надто показовий). “ипово с?льська гер?ль¤ в vаличин? (маЇмо на уваз? ”ѕј, ¤ку де¤к? зах?дн? ?сторики називають найефективн?шим партизанським рухом другоњ св?товоњ в?йни) також вже була розчавлена репресивно-каральною машиною, хоча той факт, що "наш? партизани", попри тотальний терор, масов? депортац?њ м?сцевого населенн¤ до —иб?ру та ѕ?вн?чного азахстану та повну в?дсутн?сть зовн?шньоњ допомоги змогли протриматис¤ в?д 1943-го аж по 1956-тий, заслуговуЇ на нашу щонайглибшу повагу.

јле „е vевара - це не лише теор?¤ "вогнища", "зв?льнених зон" ? тактика "оточенн¤ м?ста селом", найперше - це тотальн?сть ?ндив?дуальноњ екзистенц?њ, ¤ку не можна звести до ¤когось одного пон¤тт¤ чи суми визначень, це в?днайденн¤ (бодай ? ц?ною втрати соц?ального статусу в унормован?й систем?) справжньоњ свободи вибору, свободи сказати "так" ? свободи сказати "н?". „е vевара - це символ того Ївропейського емансипац?йного руху, ¤кий ув?йшов в ?стор?ю п?д назвою "“равень 68-го" що його в?длунн¤м за "зал?зною зав?сою" була розчавлена танками "ѕразька весна" (а це вже на сам?с?нькому кордон? з р?дною ойкуменою). ¬извольний, загостроно-персонал?стичний "дискурс 68-го" уреальнювавс¤ ? в украњнськ?й ситуац?њ, уреальнювавс¤ бодай ? на р?вн? зв?льненн¤ та олюдненн¤ мови - в ¤кнайширшому сенс? цього пон¤тт¤ ( ињвська поетична школа, ген?ально-пророчий "¬ертеп" vригор?¤ „уба¤, мал¤рство јлли vорськоњ та ?вана ћарчука). "ѕроходимо негероњчну смугу ?стор?њ, де подвиг робить уже той, хто вихопивс¤ з? стану пасивного конформ?зму ? йде за покликом сумл?нн¤", - значить того таки 68-го у своЇму есењ "—обор у риштованн?" ™вген —верстюк, ? в цих словах вчуваЇтьс¤ ? "чегевар?вський" етичний максимал?зм, ? його траг?чно-оптим?стична "туга" за ?стор?Їю (ну справд?, ? нав?що "божев?льному аргентинцю" була потр?бна ота його континентальна революц?¤? ѕрацював би на своњй висок?й посад? в кубинському ур¤д? ?, не наражаючись на московське невдоволенн¤, вт?лював у житт¤ "доктрину ЅрЇжнЇва", отримуючи за це майже безкоштовну рад¤нську нафту та промислове устаткуванн¤).

„е ¤к практик революц?йноњ боротьби, ¤к "мислитель у д?њ" став актуальним дл¤ ”крањни в добу нац?ональноњ революц?њ 1988-1991 рр. (дл¤ прикладу, досить назвати лише захопленн¤ студентами буд?вель ињвського ун?верситету - под?бн? акц?њ, надзвичайно попул¤рн? в ѕариж? 68-го, ? до цього часу залишаютьс¤ в арсенал? р?зних "геваристських" груп в Ћатинськ?й јмериц?). јле ц¤ революц?¤ ви¤вилась незавершеною, попри окрем?, суто формальн? здобутки, њњ "горизонту оч?кувань" так ? не вдалос¤ дос¤гнути (тут, напевне, не варто спин¤тис¤ на причинах под?бного стану речей - це тема окремоњ розмови). ” под?бн?й ситуац?њ „е м?г би говорити швидше про "парод?ю на революц?ю", але його спадщина, той комплекс ?дей, що лежав в основ? вс?Їњ його пол?тичноњ д?¤льност? ? дос? залишаютьс¤ дл¤ загалу нев?домими.

"?ивучи в реальному св?т?, прагнути неможливого" - нин? цей заклик „е vевари когось здивуЇ, когось привабить своЇю загостреною парадоксальн?стю, але майже завжди под?бна рецепц?¤ обмежуватиметьс¤ на "ковзанн¤ поверхнею" з певним позитивним чи негативним оц?ночним моментом (це вже залежить ? в?д конкретно-культуролог?чного контексту, ? в?д специф?ки парт?йних уподобань "рецип?Їнта"). ћ?ж тим, за ¬. Ѕень¤м?ном, необх?дн?сть пол¤гаЇ не так в естетизац?њ пол?тики, ¤к в пол?тизац?њ мистецтва: „е vевара вже став "символом", але в?н мусить стати "проектом", стратег?Їю ?ндив?дуально-особист?сноњ та сусп?льноњ трансформац?њ. Ѕо, "живучи в реальному св?т?", вона, особист?сть, нав?ть ? дл¤ того, аби не розчинитис¤ у все н?велююч?й реальност? репресивного соц?уму, буде змушена "прагнути неможливого" (неможливого дл¤ апологет?в —истеми, ?Їрарх?њ, бюрократ?њ), адже саме в цьому прагненн? - Їдиний шанс на в?днайденн¤ власного автентичного бутт¤. ? тод? на св?то?сторичних обр?¤х рокованоњ доби щасливих ол?гарх?в ? "соц?ал-демократичних" адвокат?в-пол?тик?в з кадеб?стським минулим знову обов'¤зково з'¤витьс¤ худорл¤ва постать мандр?вного лицар¤ з латиноамериканськоњ казки, в?щуючи правдиве зак?нченн¤ такого тривалого "сну розуму" з ус?ма його страх?тт¤ми.